Коли життя земне закінчується – починається життя вічне і людина більше не може вплинути на свою подальшу долю. Полегшити долю можуть його рідні та друзі, молячись за його душу і здійснюючи добрі справи на згадку про нього.
Традиція приходити на могили покійних родичів з’явилася багато століть тому. Не змінилося її призначення і сьогодні – ми повинні дбати про останній притулок плоті та молитися за безсмертну душу, віддаючи таким чином належне нашим рідним за їхнє земне існування. Не лише в християнстві, а й в інших релігіях говориться, що душа безсмертна і рідні, що залишили нас, спостерігають за нашим життям.
Коли можна і не можна ходити на цвинтар?
Для відвідування могили існують спеціальні дати: поминальні дні, що починаються після Великодня, 3, 9, 40 днів після смерті, день поховання, Троїцька, Дмитрівська та батьківські суботи.
Незважаючи на відсутність жорстких заборон, краще утриматися від відвідування цвинтаря на Різдво, Благовіщення, Трійцю, а також у будь-які дні після заходу сонця.
Священнослужителі радять провести свято Воскресіння в церкві, оскільки насамперед воно призначене для живих, а на цвинтарі вирушати на Радоницю. Помилкова традиція «відвідувати» померлих у світлі Великодні дні, на травневі свята набула широкого поширення в радянські роки, коли багато людей не мали можливості потрапити до церкви.
Як правильно згадувати померлих? Що брати із собою?
Не варто забувати про те, що на цвинтарі існують свої правила поведінки – не варто надмірно виявляти емоції, лаятися та з’ясовувати стосунки з родичами. Не можна залишати сміття, наступати на могили або перестрибувати через них. Також небажано одягати яскравий та відкритий одяг, взуття з відкритими пальцями.
Священики радять спочатку відвідати церкву, потім вирушити на цвинтар, щоб почитати молитву, запалити свічку та згадати покійного. Також можна роздати милостиню, прибрати на могилі, якщо не встигли зробити це заздалегідь, а ось від застіль та розпивання алкогольних напоїв слід відмовитися.
Поминальні трапези прийшли до нас із глибини віків, спочатку вони проводяться для жебраків, калік, сиріт, усіх, хто потребує допомоги та не може дозволити собі подібну трапезу. На жаль, згодом розуміння тризни було спотворене і перетворилося на домашнє гуляння. Подібні «посидіти» не мають нічого спільного зі справжнім поминанням, навпаки, вони суперечать християнським традиціям, є гріхом і опоганюють пам’ять близької людини.
Окремо варто сказати про те, як слід згадувати нехрещених. Людей, які не поєднали себе із Церквою Христовою, не прийнято поминати у храмі. Але це не означає, що за них не потрібно молитися, родичі та друзі можуть зробити це вдома, згадуючи все добре, що вони зробили за життя, а також творити добрі справи на честь померлого.
Турбота про могилу – вияв поваги до померлого та показник того, що про нього пам’ятають. Тому не варто забувати своєчасно очищати могилу від непотрібних рослин та листя, реставрувати надгробок та оновлювати фарбу на огорожі в міру потреби.
Перелік речей, які можна взяти з собою на могилу, відрізняється залежно від приводу відвідування – 9 днів, 40 днів, річниця.
У день поховання на цвинтарі беруть:
- хрест;
- фотографію померлого;
- серветки та воду (щоб змити з рук землю, яку кидають у труну);
- хустку (жінки мають бути з покритою головою);
- вінки та живі квіти.
Увага! Все, що береться на цвинтар, має залишитися там, за його територію нічого не можна виносити. Хустки, якими витирали сльози, і дрібницю на відкуп залишають у могилі.
На 9 днів друзі та рідні приносять живі квіти, наводять лад і запалюють лампадку. Випічку та солодощі прийнято роздавати тим, хто потребує прохання помолитися за раба Божого.
На 40 днів на цвинтарі також приносять букет та свічку на знак поваги до померлого.
На річницю смерті можна натомість квітів садити багаторічні квіти, штучні вінки у цей день приносити не заведено.
В які дні відвідувати кладовище?
Заради загальної, соборної молитви про покійних встановлені дні особливого поминання – батьківські дні. Вони не прив’язані до конкретних календарних дат і «плавають» з року в рік, це 2, 3 і 4 суботи Великого посту, Радониця (9-й день після Великодня), Троїцька субота (остання субота перед святом Трійцею), а також остання субота перед 8 листопада. В цей час в храмах проходять заупокійні служби, які повинні відвідувати всі віруючі.
Священнослужителі радять відвідувати цвинтар для того, щоб молитися за померлого, зберігати порядок і чистоту на місці поховання – висаджувати квіти на могилі, міняти зів’ялі вінки, прибирати сухе листя та інше сміття. Насамперед померлі чекають молитви, звернення до Бога, благочестивої поведінки.
Церква не заохочує традицію залишати на цвинтарі чарку з горілкою, цукерки, хліб та інші продукти. А розпиття алкоголю на цвинтарі зовсім заборонено, оскільки заважає іншим відвідувачам цвинтаря та порушує спокій померлих.