В даний час можливі 2 способи попрощатися з померлим родичем – кремація та поховання. І в тому і в іншому випадку потрібна попередня підготовка з переміщенням тіла в труну, після чого проводиться світське чи релігійне прощання. Традиційний похорон передбачає поховання тіла покійного в могильну яму та встановлення меморіального хреста. При кремації труну з покійним спалюють у спеціальній печі, а прах, що залишився, зберігають в урні в колумбарії.
Що являє собою кремація?
Слово «кремація» з латинської перекладається як – «горіти». Ще в доісторичні часи, до виникнення християнства, люди вірили, що надання тіла померлого вогню забезпечує захист у потойбічному світі. До появи крематоріїв розводили похоронне багаття, в якому тіло покійного згоріло під впливом високих температур.
Кремація набула широкого поширення в Європі та Північній Америці після появи перших камер кремації. Спочатку римська католицька церква наполягала на тому, що єдиний вірний спосіб поховання – традиційний, але зі зростанням чисельності міст та збільшенням населення їй довелося поступитися. На поширення кремації вплинули й численні епідемії у Європі, коли єдиним способом зупинити хворобу було спалювання покійних.
У Росії ж крематорії з’явилися набагато пізніше, у період СРСР, а найбільшого поширення кремації набуло в останні 25 років.
Спосіб кремації практичні не змінився – тіло спалюють при високих температурах, а кісткові останки подрібнюють до дрібного піску і зберігають в урні. Тривалість кремації залежить від маси тіла, але зазвичай займає не більше 5 годин.
Особливості традиційного похорону
Поховання покійного в гробницях та усипальницях практикується багато століть. Для Китаю, Єгипту та Ізраїлю це невід’ємна частина культури. Навіть сьогодні саме цей спосіб поховання найпоширеніший у світі.
Традиційний спосіб поховання передбачає переміщення тіла у труну та її подальше поховання у землі.
Християнська церква не заохочує кремацію, але ставиться до неї терпимо. Згідно з Біблією, Ісус Христос був похований в усипальниці, після чого воскрес, тому багато православних вірять, що під час другого пришестя Господа, поховані в могилах, воскреснуть.
Не всі священики погоджуються відспівувати померлих перед спаленням, це пов’язано з тим, що в Біблії немає чітких вказівок, як слід ховати померлих. У священному писанні йдеться лише про молитву після смерті, а слова – «бо порох ти і в порох повернешся» стосуються будь-якого способу поховання.
Основні причини вибору того чи іншого виду поховання
Вибираючи форму поховання прийнято керуватися волею покійного, якщо вона не відома, цей вибір залишається за родичами. Одна з головних причин вибору тієї чи іншої форми поховання – дотримання традиціям, що склалися в сім’ї та суспільстві. Хоча поняття «традиційного похорону» можна назвати відносним, оскільки до приходу християнства використовувалася саме кремація. Зараз у зв’язку з дефіцитом вільних ділянок на цвинтарях, вона знову стає відданим способом похорону.
І кремація, і традиційне поховання безпосередньо впливають на екологію. Поховання призводить до забруднення ґрунту та ґрунтових вод, а кремація – до викиду шкідливих речовин атмосферу.
Ділянка на цвинтарі вимагає регулярного прибирання та прополювання, тоді як на місці в колумбарії підтримувати порядок простіше. Цей варіант кращий для тих, хто змушений часто їхати у відрядження або ж зовсім живе в іншому місті.
Кремація потребує менших грошових витрат, особливо на етапі благоустрою поховання. У колумбарії достатньо розмістити табличку з ім’ям покійного, тоді як для традиційного поховання потрібно замовляти пам’ятник, огорожу та інші елементи.
Прощання перед похованням праху покійного можна влаштувати будь-якого дня, дочекатися, поки прийдуть усі родичі, тоді як традиційний похорон прийнято організувати не пізніше третього дня після смерті.
Важливі факти про поховання та кремацію
Як і у випадку традиційного поховання, процедура кремації вимагає використання ритуальної атрибутики, до яких пред’являються особливі вимоги. У печах спалюється не тільки тіло покійного, а й труна, одяг, різні аксесуари, тому всі вони не повинні містити вогнетривких елементів. Цей момент суворо контролюється працівниками установи.
Церемонія прощання відбувається як за кремації, так і при традиційному похованні. Після проведення необхідних процедур покійного відвозять на цвинтар для поховання або забирають у спеціальне приміщення для кремації.
Після кремації прах має бути похований у стіні колумбарію, на спеціально відведеній ділянці цвинтаря або на ділянці з могилою родича. Місце поховання позначається меморіальною плитою.
Християнська церква допускає 2 способи поховання – традиційне поховання у землі та кремацію. Вибір тієї чи іншої форми залежить від різних причин, але насамперед має ґрунтуватися на бажанні покійного. Найголовніше – не спосіб прощання з покійним, а пам’ять про нього.